Suzuki SX4 Бути седаном
Висока лінія кузова, пухкі форми, «автобусна» посадка водія – чи може така машина бути седаном? «Цілком» – відповідають в Suzuki, представляючи в Росії нову версію свого гольф-класса SX4 – цього разу з окремим багажником. Опісля майже рік після російської прем’єри хетчбека.
Перша думка про автомобіль – втім, як і про людину – складається всього за декілька секунд, на рівні «подобається – не подобається». У випадку з Suzuki SX4 Sedan я опинився в ніяковому положенні.
Не то щоб цей забавний з вигляду автомобіль не викликав рівно ніяких емоцій – просто важко було змиритися з тим, що цікавий хетчбек SX4 вирішив обзавестися «братом», для якого довелося проміняти повний привід на позначку «седан» в документах.
«Сімейний» – так, принаймні, Suzuki SX4 Sedan позиціонують самі японці. Подібне визначення, мабуть, повинне служити якимсь виправданням не найгармонійнішої зовнішності. Мов, дах високий – щоб пасажирам було зручніше, а вузькі колеса на широкопрофільній гумі – на догоду практичності. З боку здається, що автомобіль коштує навшпиньки.
Все-таки кліренс в 165 мм в сукупності з невеликою базою і короткими свесамі – те ще видовище.
SX4 відноситься до того типу автомобілів, які краще сприймаються… по частинах. Наприклад, широка, в крупну сітку грати радіатора а-ля Vitara підійшла б і соліднішій машині; то ж повною мірою стосується і оптики.
Але якщо дивитися на «японця», що називається, в цілому, вся ця пишність якось втрачається. Suzuki виглядає простакувато і не дуже інтригує.
Але чим же тоді SX4 – другою, після Liana седан від Suzuki на нашому ринку, (до речі, і Liana спочатку була представлена хетчбеком) збирається завойовувати серця наших прагматичних співвітчизників? Відповідь на це питання продовжую шукати, підстроюючи під себе сидіння водія; досить зручне, чіпке, з не японський довгою подушкою.
Правда, відрегулювати мікроліфт «як треба» не вийшло: навіть у самому нижньому положенні посадка виходила, як в автобусі. Обзорності-то це лише на користь, та і місця над головою предостатньо, але ж регулювання рулюючи по висоті явно передбачає, що сидіння може бути нижче, інакше «штурвал», в певному положенні, просто лягає на коліна.
Розібравшись з кріслом водія, пересідаю назад. З висоти своїх 184 см зростання можу констатувати: місце тут вистачає. Єдине, задня частина даху якось аж надто відважно переходить в отвір скла, та так, що якщо хочеш відкинутися на спинку, доведеться небагато сповзти вниз – інакше потилиця неминуче зустрінеться із стелею.
В іншому ж салон – типовий середняк. Пластик не дуже якісний, але це частково компенсується ретельною підгонкою деталей внутрішньої обробки. Врешті-решт, ми ж маємо справу з японським автомобілем: дизайн може не вражати естетів, але прискіпатися до якості неможливо!
